Сплетіння (мистецтво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Англо-саксонська золота пряжка поясу зі сплетінням стрічками, поховальне судно Саттон Ху, VII ст.
Деталь складного сплетіння з Келлської книги.

В образотворчому мистецтві, сплетіння — це декоративний елемент, поширений у середньовічному мистецтві. У сплетінні лінії або частини мотивів повторювані, заплетені, зав'язані вузлами у складні геометричні форми, часто для заповнення простору. Сплетіння часто зустрічається в мистецтві періоду міграцій Північної Європи, особливо в острівному мистецтві Британських островів та північному мистецтві Раннього Середньовіччя та в ісламському мистецтві.

Історія та застосування

[ред. | ред. код]

Походження

[ред. | ред. код]
Сплетіння та обертальна симетрія: Torque de Foxados Залізної доби, Музей Понтеведра, Галісія

Складні переплетені та сплетені мотиви можна побачити у пізньому давньоримському мистецтві у багатьох куточках Європи, в мозаїчних підлогах та інших формах мистецтва. Коптські манускрипти та текстиль V—VI сторіччя прикрашені орнаментом з широких стрічок, що дуже схожий на найранішні зразки плетених вузлів, що можна побачити в манускриптах острівного мистецтва Британських островів.[1]

Північна Європа

[ред. | ред. код]

Сплетіння є основною рисою орнаменту «стилю II» звіриного стилю мистецтва періоду міграцій та широко присутній у Північній Європі, а також був принесений лангобардами у Північну Італію. Як правило, в цьому стилі довгі «стрічки» закінчуються головою звіря. До 700 р.н. е. він стає менш поширеним у більшості Європи, однак продовжує розвиватися на Британських островах та у Скандинавії, де його можна побачити в роботах по металу, різьбленні по дереву, рунічних каменях, високих хрестах та ілюмінованих манускриптах, створених між VII та XII сторіччями. Митець Джордж Бейн охарактеризував сплетіння раннього періоду острівного мистецтва, яке можна побачити у Книзі з Дарроу та фрагменті Євангелія з Даремського собору, створених у VII ст., як «роз'єднані та з'єднані» косички.[2] Не має однієї думки, чи коптські плетені мотиви були прямо запозичені гіберно-шотландськими монастирями зі східного Середземномор'я або через ломбардську Італію.[1] Історик мистецтв Дж. Дж. Свіні висловлюється за прямі відносини між скрипторіями ранньохристиянської Ірландії та коптських монастирів Єгипту.[3]

Для цього нового стилю були характерні видовжені звірі, переплетені у симетричні фігури, і він може бути датований серединою VII сторіччя, якщо приймати датування зразків у скарбі Саттон Ху[1]. Найскладніші та найнасиченіші зооморфічні сплетіння зустрічаються у мистецтві епохи вікінгів, а саме Урнеському стилі (виник до 1050 р.), де вусики листяних орнаментів переплітаються зі стилізованими тваринами.[4]

Розквіт північноєвропейського сплетіння припав на острівне мистецтво Британських островів, де орнаменти у звіриному стилі Північної Європи поєдналися з вузлоплетінням стрічками та християнськими впливами у таких роботах як «Келлська книга» та Хрест Конга[en].[1] Цілі килимові сторінки були ілюміновані абстрактними мотивами, включно з широким використанням сплетіння, а кам'яні високі хрести поєднували панелі зі сплетінням з панелями з зображеннями фігур. Сплетіння острівного мистецтва скопіювали у континентальній Європі, досить наближено у франко-саксонській школі VIII—XI сторіч та менш близько у інших каролінзьких школах ілюмінування, де існувала традиція листяних декоративних орнаментів. У романському мистецтві це стало типовим, а сплетіння в цілому — значно менш складним. Однак деколи можна побачити і звірині форми.

Ісламське мистецтво

[ред. | ред. код]

В ісламському орнаменті поширені мотиви геометричних переплетінь. Вони можуть вважатися особливим видом арабески. Елементи Омейядської архітектури, наприклад мозаїка підлоги, віконні решітки, різьблення та розфарбовування стін, та декоративна робота по металу VIII—X сторіч, містять елементи складних сплетінь, поширених у пізнішому ісламському мистецтві. Сплетіння можна також побачити в куфській каліграфії.

Хорватія

[ред. | ред. код]

Одним з вагомих прикладів поширеного регіонального використання сплетіння є сплетіння з трьох стрічок, яке можна побачити в раньо-середньовічній Хорватії на кам'яних різьбленнях IX—XI сторіччя.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Mitchell et al. 1977, p. 59
  2. Bain 1973, p. 29
  3. Bishop 2001, p.270
  4. Graham-Campbell 1980, pp. 150—151
  5. Graham-Campbell 1980, p. 153

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ілюстрована стаття Пітера Хуберта про походження скульптури, прикрашеної сплетінням.(англ.)
  • Bain, George (1973). Celtic Art: The Methods of Construction. Dover Publications, Inc. ISBN 0-486-22923-8.
  • Bishop, Morris (2001). The Middle Ages. Mariner Books. ISBN 0-618-05703-X.
  • Graham-Campbell, James (1980). The Viking World. Ticknor & Fields. ISBN 0-89919-005-7.
  • Mitchell, G. Frank, Peter Harbison, Liam de Paor, Maire de Paor, and Roger A. Stalley (1977). Treasures of Irish Art, 1500 B.C. to 1500 A.D. : From the Collections of the National Museum of Ireland, Royal Irish Academy, & Trinity College, Dublin. Metropolitan Museum of Art & Alfred A. Knopf, New York. ISBN 0-394-42807-2.

Джерела

[ред. | ред. код]