Доступність (проєктування)
У проєктуванні під доступністю йдеться про можливість для маломобільних груп населення та зокрема осіб з інвалідністю та іншими особливими потребами отримувати доступ до певних продуктів, пристроїв, послуг, чи якогось середовища[1]. Концепція дизайну, яка передбачає доступність, і взагалі практика розробки продуктів з урахуванням потреб людей із фізичними обмеженнями, можуть забезпечувати як «прямий доступ» (тобто без сторонньої допомоги), так і «непрямий доступ», тобто сумісність зі спеціалізованими допоміжними технологіями, якими користується особа з особливими потребами[2] (наприклад — із комп'ютерними зчитувачами екрана).
Маломобільні групи населення — широка категорія користувачів, до якої належать:
- люди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, орієнтуванні, отриманні послуг та інформації,
- зокрема особи з інвалідністю,
- з тимчасовою втратою здоров'я,
- особи похилого віку,
- вагітні жінки,
- батьки з дитячими візочками[3].
Прикладами застосування принципу доступності в проєктуванні є пандуси, поруччя, туалетні кабінки та душові з поруччями та іншими необхідними елементами, так��ильні елементи, яскраве маркування елементів простору та шляхів пересування, засоби безпеки, двері та ліфти достатнього розміру для користувачів на візках, елементи управління кнопками, вимикачами, кранами, важелями, віконними та дверними ручками; адаптовані автомобілі, програмне забезпечення для незрячих (наприклад, розпізнавання мовлення), віртуальні клавіатури тощо[4].
Конвенція про права осіб з інвалідністю передбачає два шляхи забезпечення доступності:
- «Універсальний дизайн», що передбачає такі конструкції та властивості предметів, будівель, інфраструктури, програм та послуг, які б робили їх максимально придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну (наприклад пологі входи/виходи замість сходів, однаково доступні й для звичайних пішоходів, і для осіб на візках; ширина дверей і туалетних кабінок, важільні ручки дверей замість круглих);
- «Розумне пристосування», що означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і коректив для забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод[5].
- ↑ Henry, Shawn Lawton; Abou-Zahra, Shadi; Brewer, Judy (2014). The Role of Accessibility in a Universal Web. Proceeding W4A '14 Proceedings of the 11th Web for All Conference Article No. 17. ISBN 978-1-4503-2651-3. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 17 грудня 2014.
- ↑ What is assistive technology?. washington.edu (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ Державні будівельні норми України. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення. ДБН В 2.2-40:2018. — К.: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 2018. — С. 5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020.
- ↑ Принципи доступності для сайтів -. design.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
- ↑ Конвенція про права осіб з інвалідністю. Ратифіковано в Україні Законом № 1767-VI від 16.12.2009. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2020.
- Маломобільні групи населення — це хто? [Архівовано 11 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Зручність для кожного — Універсальний дизайн. ud.org.ua. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
